Друга світова війна у поезії

      Підготувала та провела виховну годину, присвячену Дню визволення Нікопольщини та села  Олексіївки від нацистських загарбників з метою розширити знання учнів про історію 

м. Нікополь та села Олексіївки, сприяти фурмуваня у дітей поняття про війну, виховувати моральні якості, почуття патріотизму, поваги до історичного минулого рідного краю.

Вчителька розповіла учням про страхіття війни, яке випало на долю людства, про визволення; третьокласники разом із своїми теж приготували повідомлення про наших героїв – земляків, які наблизили перемогу. Це Бабак І.І., Прокурат Євген, та багато інших. Їх із села пішло на війну до 300 чоловік. Все це перепліталося поезією другої світової війни. Мабуть ніколи раніше слово не набувало такого розголосу й не викликало такого відгуку, як у ті трагічні й героїчні дні. Це вірші П.Тичини, А.Малишка, О.Теліги , О.Гончара. Вони й нині здатні живити високі громадські почуття. Та й у наш час воно вагоме і цінне. Не можна не згадати поезії поетеси Мудрої Галини Іванівни, яка у збірці "Подвиг" та "Сниться бабусина хата" написала вірші, які йшли від серця. Адже вона народилася саме в той час, коли Радянські війська, наступаючи, визволяли Нікопольщину від нацистських загарбників. Галина Іванівна - дочка солдата, який не вернувся з війни додому, знайшов своє останнє пристанище в одній із братських могил. Це йому вона присвятила "Пам'ятаю, люблю". Були й інші твори, присвячені цій тематиці. Та найбільше перейнялися вихованці про легендарну Гільду (коня, всесвітньо відому рекордсменку), яка в роки війни здійснила без перебільшень подвиг. Звичайно, такі вірші не могли залишити нікого байдужим.

А як здивувалися діти, коли у клас завітала наша техпрацівниця Лілія Володимирівна Кваде і почала читати власні вірші про війну. Такі прості й такі проникливі, сповнені великої людяності й ніжності слова.

Хвилиною мовчання учні вшанували память тих, не повернувся з війни, хто віддав своє, життя за щасливе мирне майбутнє.

Виступаючі побажали учням мирного неба, щасливого світлого майбуття

Класовод 3-Б класу Олексіївської ЗОШ підготувала та провела виховну годину, присвячену Дню визволення Нікопольщини та села Олексіївки від нацистських загарбників з метою розширити знання учнів про історію м. Нікополь та села Олексіївки, сприяти фурмуваня у дітей поняття про війну, виховувати моральні якості, почуття патріотизму, поваги до історичного минулого рідного краю.

Вчителька розповіла учням про страхіття війни, яке випало на долю людства, про визволення; третьокласники разом із своїми теж приготували повідомлення про наших героїв – земляків, які наблизили перемогу. Це Бабак І.І., Прокурат Євген, та багато інших. Їх із села пішло на війну до 300 чоловік. Все це перепліталося поезією другої світової війни.

 Мабуть ніколи раніше слово не набувало такого розголосу й не викликало такого відгуку, як у ті трагічні й героїчні дні. Це вірші П.Тичини, А.Малишка, О.Теліги , О.Гончара. Вони й нині здатні живити високі громадські почуття. Та й у наш час воно вагоме і цінне. Не можна не згадати поезії поетеси Мудрої Галини Іванівни, яка у збірці "Подвиг" та "Сниться бабусина хата" написала вірші, які йшли від серця. Адже вона народилася саме в той час, коли Радянські війська, наступаючи, визволяли Нікопольщину від нацистських загарбників. Галина Іванівна - дочка солдата, який не вернувся з війни додому, знайшов своє останнє пристанище в одній із братських могил. Це йому вона присвятила "Пам'ятаю, люблю". Були й інші твори, присвячені цій тематиці. Та найбільше перейнялися вихованці про легендарну Гільду (коня, всесвітньо відому рекордсменку), яка в роки війни здійснила без перебільшень подвиг. Звичайно, такі вірші не могли залишити нікого байдужим.

А як здивувалися діти, коли у клас завітала наша техпрацівниця Лілія Володимирівна Кваде і почала читати власні вірші про війну. Такі прості й такі проникливі, сповнені великої людяності й ніжності слова.

Хвилиною мовчання учні вшанували память тих, не повернувся з війни, хто віддав своє, життя за щасливе мирне майбутнє.

Виступаючі побажали учням мирного неба, щасливого світлого майбуття

                                       

Память  вічною  буде

Минають  роки,  старіють  люди. 

І  тільки  пам'ять  вічною  буде.

 Ніхто  не  забутий,  ніщо  не  забуте! 

Смерть,  руїни,  сльози,  тривоги,

Кров'ю  политі  солдатські  дороги.

Вони  полягли  за  світле  майбутнє,

Вони  і  сьогодні  з  нами  присутні.

Вони  у  цих  хмарках  по  небу  пливуть,

В  маках  червоних  у  полі  цвітуть

Їх  гарнії  очі  то  в  полі  волошки...

Стій, зупинись,  задумайся  трошки...

А  солдатські  вдови  -  сиві  лебідки, 

Де  силоньки  брали,  сила  їх  звідки?

Їм  довелося  за трьох  працювати,

В  плуг  запрягатись  і  дітей  колисати.

Плакучі  очі  ховають  в  долоні,

В  чорних  хустинах  посріблені  скроні.

...А  ті  іще  юні,  іще  зовсім  діти,

Їм  не   судилося  довго  пожити.

Випускний вечір,  перше  кохання,

Перший  їх  вальс -  перший  й  останній.

Сльози  лишили  вони  матерям,

Вічна  їм  пам'ять.  Роздуми  нам.

Ми  не  повинні  цього  забувати,

Вічні  хай  будуть  дитина  і  мати!

Пам'яті славної  будемо  гідні,

Запам'ятаєм  слова  заповітні-

Тільки  пам'ть  вічною  буде, 

Ніхто  не  забутий,  ніщо  не  забуте!

*   *   *

В  церкві  заплакали  ікони:

Прийшла  війна!

І  скаламучена  у  ріках

Тече  вода.

То  не  діждалась  мати  сина-

Жалобний  плач...

А  він  сердешний  каже  з  неба:

"Мамо,  пробач"...

У  чорних  хмарах  сумує  небо,

в  очах  печаль:

То  у  вдовини  лягла  на  плечі

Чорна  вуаль.

Горючі  сльози  біжать  в  траву,

Перетворилась  м'ята  на  жаливу.

По  кому  дзвонять  у  храмі  дзвони?

По  дві  складають  квітки  червоні?

під  образами  стоїть  сирітка,

Така  зів'яла  невов  така  квітка.

-Немає  тата,  немає,  ні...

Коли  ж  настане  кінець  війні?

-О,  Божа  Мати,  до  тебе  лину, 

Пришли  нам  миру  На  Україну

                                                     Л. В. Кваде